Молодь проти пенсіонерів

Конфлікт поколінь – явище, яке характерне не тільки для нашого суспільства. В психології під цим терміном розуміється один з перманентних станів взаємин між поколіннями, постійний конфлікт між старим і новим, традицією і сучасністю.

Після Революції Гідності реформи, перезавантаження і перебудова мислення стали головними трендами та цілями більш молодного покоління українців, особливо того, яке відносить себе до середнього класу. Але величезний десант покоління, яке нічого не хоче змінювати, досі продовжує залишатися інструментом, яким користуються представники старої системи влади для досягнення своїх цілей, зокрема і на виборах. Мова, звичайно, про пенсіонерів – особливо про тих, які отримують мінімальну пенсію, бо є й такі, у яких цифра доходить і до 40 тисяч, але їх меншість. В Україні кількість пенсіонерів на початок 2016 року складала 12 млн 297 тис. осіб, що на 1,2% більше, ніж на початок 2015 року. В 2017-му році ця цифра продовжить збільшуватися, оскільки наша нація старіє, а відсоток смертності стабільно переважає показник народжуваності. Для того щоб покоління дітей кількісно замінило покоління батьків, з урахуванням дитячої та підліткової смертності, 100 жінок повинні народжувати 213-215 дітей. Але наразі цей показник дорівнює всього 150-ти. При цьому підприємців в державі, від яких в тому числі залежать пенсії, кількісно близько 1,63 млн чоловік. І ці люди, дуже часто, стають заручниками пенсіонерів, котрі мають такі самі права на виборах і голосують за політсили, які їх підкупають словами, гречкою чи грошима, не думаючи про майбутнє. Під час парламентських виборів 2007 року, розмовляючи з однією бабусею біля виборчої дільниці у Києві, почув аргемент: "Я голосуватиму за комуністів, щоб вам, молодим, було краще жити". Тоді платили по 300 грн за правильний голос. Варто згадати баталії в Чернігові у 2015-у році під час виборів в 205-му окрузі, коли партія Коломойського "Укроп" влаштувала гречану кампанію. І споживачами були, у більшості своїй, саме пенсіонери. Але це речі глобальні, є набагато більш приземлені.

Читайте також: Воно – соціальний трутень

Буквально вчора соцмережі та інформаційні ресурси підірвала новина про вчинок пенсіонерів зі столичного Харківського масиву. Вони, щоб вберегти свої улюблені клумби, які розводять посеред двору там, де мають бути галявини для дітей, вкрутили в огороджувальні шини шурупи. Зробили це, щоб по шинах не бігали діти. Не варто, мабуть, пояснювати, що буде з дитиною, яка ненароком впаде на шуруп.

Для покоління, дитинство яких пройшло в 90-их, нічого дивного в цьому немає. Оскільки, тоді війна між бабусями, котрі ще Сталіна пам'ятали, та дітьми була звичним явищем. Автор тексту не раз отримував на горіхи від бабусь за те, що трусив груші у дворі власного будинку. Бо їм було зручніше, щоб ці груші падали і гнили собі під деревом. Але це були 90-ті. Зараз у нас 2017-й рік. А бабусі продовжують воювати з дітьми і ненавидіти молодь, яка одягається не так і "зажралася". Клумби з квітами посеред двору важливіші за галявини для дітей та і за самих дітей також.

Молоде покоління змушене воювати проти старого за зміни, хоча саме його, по суті, і годує, сплачуючи Єдиний соціальний внесок у розмірі 22%. Досить часто воює проти людей, які мріють про відродження СРСР. Ні, серйозно. Ось дані останнього опитування Центру Разумкова. 51% українців вважають себе членами місцевої громади, 38% – громадянами світу, 27% – громадянами колишнього СРСР (переважно етнічні росіяни). Серед них, необов'язково більшість пенсіонерів. Проте, важливим також є факт, що старше покоління більш активне у питаннях виборів. Опитування соціологічної групи "Рейтинг" минулого року є доказом цього. І цей момент є дуже небезпечним, оскільки старше покоління легко купується, що доводять роки нашої незалежності і діяльність політсил, які це поставили на потік.

Зрозуміло, що є окремі випадки та різні люди. Проте в цілому конфлікт поколінь простежується від таких повсякденних прикладів, як ситуація із шурупами, до конфлікту між АТОвцями та ветеранськими організаціями, котрі роками пилять гроші, і до глобальних моментів державотворення, де від парламентських і президентських виборів залежить дуже багато. Понад 12 млн пенсіонерів – це чудовий ресурс, який часто ділили між собою ще у часи Януковича "Партія регіонів", комуністи та інші тоді провладні політсили. Пенсіонерів за копійки досі виводять на проплачені мітинги. На пенсіонерах зручно спекулюють популісти Ляшко і Тимошенко, які в унісон вимагають підвищення пенсій, клянуть владу, видаючи себе борцями. А коли анонсована Урядом пенсійна реформа буде реалізована, вони робитимуть вигляд, що це їхня заслуга.

Читайте також: Надто молоді, щоб це було правдою: молодість як вада в суспільстві старих

Чи варто і головне як воювати молодим людям за зміни? Що нам робити? На сайті президента України ще у 2015-му році була зареєстрована петиція з вимогою заборонити пенсіонерам голосувати на виборах. Наразі через пошук на сайті можна знайти всього дві таких петиції, які не набрали необхідної кількості голосів. Зрозуміло, що на заборону не піде навіть влада, оскільки і провладні сили досить часто покладаються на голоси старого покоління. Втім, цілком справедливим був би інструментарій, якби молодь з дітьми могла б йти на вибори і мати не тільки власний голос, але і дитячий. Наприклад, молода родина з двома дітьми. Чоловік і жінка голосують на виборах, маючи не по 1 голосу, а й ще 2 голоси власних дітей. Таким чином, вони віддають голоси за майбутнє своїх діточок і мають перевагу над тими, хто про майбутнє вже не думає, а виключно про свою старість.

Проте, наразі це лише мрії. В будь-якому випадку молодь має воювати за власні права і мати перевагу у державобудуванні над пенсіонерами, яким, втім, необхідно забезпечити комфортну старість, що робити також, враховуючи нашу спадщину, майже неможливо.

Андрій КОВАЛЕНКО

Сообщить об ошибке – Выделите орфографическую ошибку мышью и нажмите Ctrl+Enter