Онлайн-юрба: чим небезпечна культура ненависті у соціальних мережах

Виступ відомої американської акторки Меріл Стріп на церемонії вручення щорічної кінопремії "Золотий глобус" сколихнув світову спільноту. У своїй промові акторка засудила новообраного президента США Дональда Трампа за публічні прояви соціальної нетерпимості. За її словами, подібні меседжі, якщо їх дозволяє собі статусна особа, підсвідомо дають "дозвіл" решті громадскості на аналогічну поведінку, стираючи тим самим межу між добром і злом. Даний виступ набув широкого суспільного резонансу, підкреслюючи гостроту окресленої проблеми. Це перегукується із висновками дослідження, що його провели голова громадської організації Promote Ukraine (Бельгія) Марта Барандій і стажер цієї організації Анастасія Арєф'єва, результатами якого вони діляться із читачами Forbes.

Такі явища, як PEGIDA, Брекзіт і трампізм у 2016 році довели, що расистські ідеї більше не є моральним табу. Різкі висловлювання, які використовуються політичними лідерами багатьох країн, поширюють культуру ненависті і стирають грань між тим, що є добре, а що зле.

Таким чином формуються неконтрольовані упередження в суспільстві. Нездатність правового механізму відкоригувати цю тенденцію провокує ланцюгову реакцію, коли послідовники цих лідерів використовують ту ж риторику і ображають своїх співрозмовників, які з ними не згодні.

Читайте также: Речь Мэрил Стрип о Трампе поразила соцсети. ВИДЕО

Ці процеси ускладнюються наявністю нових способів обміну інформацією, якими є соціальні мережі. Тому наразі виникає нагальна потреба у визначенні етичних норм, які могли би вдало регулювати цей обмін відповідно до цінностей суспільства.

Особливої уваги потребує таке небезпечне, на наш погляд*, явище, як необережне використання соціальних мереж "статусними" публічними людьми. Насамперед – поширення власних поглядів із яскравим політичним підтекстом, але суперечливих щодо фактів.

Небезпека полягає у тому, що публічні люди, які займають високі посади, як то політики чи директори великих корпорацій, є opinion makers – формувачами чи лідерами думок, тобто, творцями публічної думки. Безвідносно до того, чи є вплив на думку мас їхньою метою чи ні, публічність посту автоматично робить його таким. Водночас статус соціальних мереж, таких як facebook, дозволяє висловлювати свою думку без підкріплення її фактами та без етичного регулювання.

Роль формувачів думок

Нещодавні дослідження показують, що соціальні мережі, і facebook зокрема, є платформою для поширення емоційних настроїв.

Загальна ідея дослідження зводиться до того, що перевага негативно забарвлених постів у підбірці новин індивіда збільшує шанси цього індивіда створити негативний пост.

Але за браком освіти чи бажання дізнаватись власноруч, або незнання англійської мови, яке є необхідним для доступу до неупереджено налаштованих західних видань, в людини виникає бажання "присвоїти" думку opinion-maker і посилатися на нього, як на авторитет. У результаті формується аудиторія, яка сприймає надану суб'єктивну думку як об'єктивну і правомірну.

Це – шар людей, які часто погоджуються з етично і політично некоректними твердженнями, через що, з одного боку, виникає "ефект онлайн-юрби" з наслідками конформізму тих, хто спостерігає, а з іншого – росте сміливість автора, як лідера цієї конкретної юрби, захищати і розгортати свою позицію.

Читайте також: У чому секрет прохолодного ставлення західного політикуму до соцмереж

Що таке онлайн-юрба?

Соціальні мережі є своєрідним електронним простором, де люди об'єднуються за професійними інтересами чи ідейними переконаннями. Це "спляче" підгрунтя "колективної волі" неодноразово активізовувалося задля спонукання до дій, таких як маніфестації чи революції (Єгипет, Туніс, Україна). Їм передує емоційне об'єднання в онлайн-просторі, яке має характер онлайн-юрби. Хоч люди отримують у стрічці новин повідомлення, які вони не завжди очікують побачити, ці повідомлення залежать від вподобань їхніх друзів у мережі. Якщо ж вони себе з такою інформацією чи ідеями ідентифікують емоційно, то вони їх вподобують і поширюють. Таким чином створюється конкретна юрба під певну ідею.

Онлайн-юрба має багато схожого з класичним натовпом: спільність дій, сміливість, взаємна підтримка членів юрби, анонімність, безвідповідальність, некритичність, легковірність, перебільшеність та емоційність.

Ідейна спільність і стан єдності онлайн-юрби так само як і класичного натовпу, надає людині відчуття могутності і правоти. Як і класичний натовп, онлайн-юрба утворюється шляхом ланцюгової реакції та існує завдяки підтримці членами юрби один одного.

А от анонімність живого натовпу в онлайні підмінюється безпечністю віддаленого зв'язку і швидкоплинністю інформації в стрічці новин мережі. Непрямі наслідки висловів і дій у соціальних мережах породжують упевненість у відсутності моральної чи правової відповідальності.

Некритичне сприйняття закликів і дописів у facebook є загальною проблемою сучасного інформаційного простору: люди не мають часу звертатися до фактів. Вони покладаються на доступність евристики, тобто на ті знання, які вже мають і які доповнюються першою-ліпшою інформацією. Людина не встигає думати і дозволяє це за неї робити тОму, чий допис вона вподобала чи поширила, хоча часто ці дописи також створені на основі емоцій, а не фактів. Хоча діючи спільно, поширюючи і вподобуючи дописи, люди часто не мають спільної усвідомленої мети; вони не розуміють, якими є намір і стратегія дописів і їхніх вподобань.

Як автор допису чи автор його поширення, opinion-maker є ядром чи лідером певної онлайн-юрби. Коментатори, які підтримують автора, є її активними учасниками. Також пасивними учасниками є ті, хто вподобують цей допис чи коментар. Їх активність збільшує масовість і, відповідно, ефект.

І коли хтось намагається спростувати недостовірну інформацію в дописі, члени юрби захищають оригінал і залишаються лояльними до лідера, чий пост вони вподобали, поширили чи коментували.

Тож, ті, хто критикує вподобаний допис – це перепона, яка викликає нетерпимість і гнів чи то автора, чи то учасників юрби. Захисники допису використовують два контр-аргументи проти критика – це або відсутність здібностей у нього до розуміння допису, або ж перебування на стороні противника. Юрба пристрасно захищає свою позицію, вдаючись до агресивних висловів, а моральні чесноти її не цікавлять. Захищаючи свою позицію, вона часто ображає опонента.

Серед соціальних психологів є поширеною думка, що люди мають тенденцію ненавидіти тих, кого образили. Щоби психологічно виправдати жорстокість по відношенню до супротивника, люди "деперсонізують" ворога за допомогою кличок, називаючи їх, наприклад, "япошки", "хохли", "хунта", "кацапи" і т.д. У наш час і таке узагальнення груп людей, як "мігранти" може мати негативний відтінок і викликати ворожість.

Підхоплення ворожої риторики лідерами думок призводить до ще більшої емоційності тих, хто їх підтримує. І у певний момент може стати неможливим відрізнити факти від уяви.

Український контекст

В контексті України така ситуація може призвести до негативних наслідків. Серед них – дезінформованість населення та, як результат, суперечливість настроїв людей та офіційної політики держави.

Офіційною політикою України є курс на інтеграцію до Європейського союзу, і країна робить кроки в напрямку цього курсу, що передбачає закріплення в суспільстві європейських цінностей правової держави, демократії та прав людини. Якщо населення перебуває під впливом етично-некоректних дописів від opinion-makers, в нього створюється змінена картина реальності. Хоча лідери думок повинні бути краще поінформовані про суспільні події, ніж більшість населення, серед тих, хто поширює чи вподобує дописи, трапляються аналітики та міністри, бо ж навіть вони іноді піддаються впливові «ефекту онлайн-юрби».

Нещодавний приклад – публічний допис керівника однієї з великих корпорацій, у якому він плутає сирійців і тунісців, представляє мігрантів як загрозу Європі і порівнює їх з мавпами. Позитивна реакція на цей пост його кола друзів, серед яких також є формувачі думок, свідчить про те, що люди часто несвідомі наслідків своїх дій у соціальних мережах.

Небезпека таких емоційно насичених і інформаційно бідних постів від opinion-makers полягає в тому, що думка мас буде формуватися відповідно до них. Створюється відчуття, що це твереза оцінка ситуації, а головне, вирішення проблем є справою твердого рішення. Одночасно такі досягнення демократії і глобалізації як винайдення міжкультурного діалогу та пошук компромісних рішень відходять на другий план. Сімдесят років миру в Західному Світі опиняються під загрозою, і риторика повертається до свого стану за часів нацистської Німеччини.

Нещодавно Марк Цукерберг визнав, що facebook повинен відповідальніше ставитися до таких висловлювань і до дезінформації, проте міжнародно-правове регулювання соціальних мереж відсутнє. Загалом facebook стежить за расистськими висловлюваннями чи такими, що закликають до ненависті. Але, очевидно, не всі дописи перевіряються і видаляються адміністраторами. Тому відповідальність залишається на авторові.

У своїй праці "Основи геополітики" натхненник «русского мира» Олександр Дугін писав про необхідність створення геополітичного безладу, якому служитиме дестабілізація, дезінформація і розпалювання етнічних та расових конфліктів. Усі сучасні європейські лідери ультранаціоналістичних рухів реалізують цю стратегію, закладену Дугіним ще у 1997 році, і часто на російські кошти.

Ці рухи не є тими, що сприятимуть інтеграції України в ЄС, бо їхня мета той ЄС зі всіма його цінностями знищити, і для цього вони вдаються до популізму, до культури ненависті і ксенофобії. При цьому провладні проєвропейські рухи різко засуджують ці тенденції і шукають шляхи їх подолання. А всі перепони для такого подолання вважаються недружніми.

А відтак, несвідомо підхоплюючи європейську ультранаціоналістичну риторику, українські лідери думок створюють загрозу для дружніх відносин України з Європою – чи то безпосередньо через допис, чи то через його наслідки для мутації моральних принципів українського читача, і відповідно, його ставлення до формування політичного курсу держави.

*Співавтор матеріалу – Анастасія Арєф'єва,
магістр філософії університету Лювен, стажер в НУО Promote Ukraine (Брюссель).

Марта Барандій

Сообщить об ошибке – Выделите орфографическую ошибку мышью и нажмите Ctrl+Enter