Що поганого у захисті національного виробника

У тих, хто справді бажає захистити національний бізнес, ще непочатий край роботи. Про це пише у блозі на сайті "Новое время" екс-міністр економічного розвитку і торгівлі Павло Шеремета.

Мене часто про це запитують у дискусіях про економічну стратегію країни. Відповідаю

По-перше, поганою є однина – підтримка виробника, а не виробників, усього бізнесу. Державна «підтримка», переважно, закінчується саме цим – обранням одного виробника в галузі, якому надається, практично, монопольний статус. Знаючи нинішню парламентську коаліцію, неважко здогадатися, хто стане такими монополіями. Більшість з них вже є. Навіть знаючи нинішню опозицію, можна легко спрогнозувати, хто стане такими монополіями, бо більшість з них такими вже була.

Читайте також: Рекордні показники економічного зростання України

По-друге, Професор Френсіс Фукуяма дуже правильно каже: «Не розширюйте функції держави (зокрема й щодо вибору стратегічних пріоритетних галузей та виробника у них), поки не зміцнили державні інститути». Ця «підтримка» закінчується, на жаль, не Сінгапуром і не Польщею, а корупцією.

По-третє, у світовій конкуренції виграють за рахунок інновацій. Якщо в Україні у конкуренції виграють за рахунок доступу до державних ресурсів (зокрема й репресивних), то інновацій світового рівня в Україні не буде. І тому їх поки майже й немає. А там, де вони трішечки є, – наприклад, ІТ-сектор – якраз і діє світова конкуренція та немає міністерства ІТ, яке б «захищало національного виробника». В українській ІТ-галузі діє мотивація придумувати і впроваджувати інновації, а не шукати захисту в держави.

По-четверте, коли говорять «захист національного виробника», переважно мають на увазі саме промислового виробника. Це застарілий, марксистський погляд, де пролетаріат – наша сила. А чому не ІТ, чому не сфера послуги, в якій зайнята більша кількість людей, ніж у промисловому виробництві?

Припустимо, що ми маємо сильні державні інститути і кришталево чистих людей, які там керують. Microsoft зі всім його інтелектуальним і консалтинговим потенціалом зробив 13 грубих стратегічних помилок протягом останніх 25 років (історія з Nokia – лише одна з них). Сінгапур визнавав стратегічні помилки. Хто у нас в Україні є таким одночасно кришталево чистим і геніальним, що буде відбирати галузі і виробника в них безпомилково?

Читайте також: Економіст розповів, як зміняться ціни на продукти найближчим часом

А якщо захищати не національного виробника, а весь національний бізнес? Добре. Тільки захищати його потрібно не від глобальної конкуренції, яка робить бізнес – як і спорт – сильнішим, інноваційнішим і конкурентнішим.

Захищати національний бізнес потрібно від:

– високих відсоткових ставок, спричинених інфляцією і неконкурентним банківським сектором;

– інфляції, спричиненою інституційно слабим, залежним центральним банком, який не може протистояти уряду і не може очистити банківський сектор від «помиїв»;

– дефіциту бюджету, спричиненого передвиборними апетитами правлячої на той час коаліції;

– некомпетентної і «віджимаючої», а не розвиваючої державної служби;

– політично-галузевих монополій;

– елементарної злочинності;

– розбитих доріг і падаючих мостів;

– корумпованої і неконкурентної системи освіти і охорони здоров'я.

Одним словом, у тих, хто справді бажає захистити національний бізнес, ще непочатий край роботи.

Сообщить об ошибке – Выделите орфографическую ошибку мышью и нажмите Ctrl+Enter