Що стоїть на заваді запровадженню візового режиму України з Росією

Панове, та не давайте собі вішати локшину на вуха з різними гучними "суперновинами". Зараз нова – про голосування у Верховній Раді за якийсь закон про введення візового режиму з Рашею. А далі пішло-поїхало: "зараз побачимо, хто із ху", "це питання може розколоти коаліцію", "партія Порошенка буде (в інших виданнях – не буде) голосувати за візовий режим". Це дуже по-російськи – спершу вигадати фейкову подію, а потім з диким остервенінням проти неї боротися…

Перед тим, як залізти в справу по суті, щоб не було неправильних припущень, повідомляю: я прихильник візового режиму з Росією й не сумніваюся, що до того все йде. Більше того, я вважаю кожного, хто без погодження з відповідними органами України відвідує країну-агресора, колаборантом і потенційним агентом спецслужб Рашистану, тому бажав би, щоб кордон був повністю перекритий для взаємних поїздок. Хоча це такий мій захтінок, який реалізувати практично неможливо.

Що ж насправді? У парламенті дійсно ще торік було зареєстровано проект постанови (не закону!) з вимогою до уряду невідкладно розпочати процедуру припинення дії угоди від 16.01.1997 року про безвізові поїздки для громадян обох держав. 6 жовтня 2016 року цю постанову не розглянули, і я не певен, чи вона увійшла до порядку денного нової сесії, чи її реєстрація скасована.

Нагадую – це постанова, а не закон. Вона рекомендує урядові вчинити певні дії, але не ініціює будь-які правочини. Оскільки це питання належить до компетенції Кабміну, то він може прийняти цю постанову до відома, як політичну позицію Верховної Ради. І не більше. Текст проекту постанови можна знайти за цим посиланням (там виберіть "проект постанови").

Чому я так байдуже ставлюся до подібних постанов? Бо вони є винятково політичними деклараціями й не більше. Це не означає, що за них не треба голосувати, сам, якби був нардепом, то проголосував би. Але не треба роздувати значення таких постанов. Вони не мають юридичної сили та правових наслідків. У випадку міжнародних угод – узагалі жодних наслідків.

Читайте також: Візовий режим України з Росією: чи потрібно це нам

Ще в шостому скликанні я був одним із авторів проекту закону, яким Верховній Раді надавалося би право ініціативи щодо укладення й розірвання міжнародних угод. Але Рада не підтримала. Тому серед численних потенційних ініціаторів Рада не числиться взагалі. Як відбувається процедура розірвання саме таких, як ця, міжнародних угод, описано в пункті "в" частини 2 статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України":

2. Припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються:
………
в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, – у формі постанови Кабінету Міністрів України.

Текст закону тут.

Постановою пропонується скасувати згадану вище Угоду між Україною і РФ про безвізові поїздки (не ввести візи для росіян, а скасувати угоду про взаємні безвізові поїздки, тобто не чекати: введе Раша симетричні дії чи ні, а самостійно встановити зобов'язання двостороннього візового режиму). Текст угоди знайдете тут.
Для цього слід використати механізм, описаний у частині 2 статті 8-ої: "Ця Угода укладається на необмежений термін. Кожна із Сторін може припинити дію цієї Угоди, повідомивши про це іншу Сторону у письмовій формі. В цьому випадку Угода втрачає чинність по закінченні шести місяців з дати такого повідомлення". Через шість місяців, а не одномоментно.

Але в постанові ще наводиться як правова підстава такого кроку норма статті 6-ої: "Кожна із Сторін має право повністю або частково призупинити дію окремих положень цієї Угоди, якщо це необхідно для забезпечення безпеки держави, збереження громадського порядку або охорони здоров'я населення. Про прийняття та про скасування таких заходів Сторони заздалегідь повідомлятимуть одна одну по дипломатичних каналах".

Читайте також: Якої Лавров заспівав: безвізовий режим України з ЄС не дає Росії спокою

А це вже ознака юридичної недоречності, бо депутати змішали призупинення безвізу (стаття 6) і припинення дії угоди (стаття 8). Тому наявний проект постанови (а про інші нічого не відомо) не тільки висловлює правильну політичну позицію, але й водночас заплутує процес (мікс із призупинення nf скасування угоди). Тому ініціатива загалом схвальна, але не така вже й однозначна, а ще вона не заслуговує аж такої великої уваги. Значно цікавіша з цього приводу позиція eряду. А тут є певні зрушення. МЗС зараз розглядає можливі форми дій і їх наслідки, а отже візовий режим із РФ таки реально висить у повітрі.

От тільки треба визначитися з тим, якими саме формами візового режиму ми маємо відгородитися від країни-агресора. Найвідоміших є чотири: 1) "єгипетський" – візи всім, окрім унесеним у чорні списки, ставлять прямо на кордоні; 2) "еміратський" – запит на візу відправляється в консульство електронкою чи поштою, підтвердження надходить на прикордонні переходи, тобто особа напряму не контактує з консульством, але контроль проходить ретельніший; 3) консульський – це ті механізми, за якими ми отримуємо, наприклад, візи Канади – повна процедура з усіма труднощами й бар'єрами; 4) "американський" – те саме, що й у п. третьому, але віза має лише попередній характер і дозволяє прибути на прикордонний пост, а рішення про допуск у країну приймає лише сам прикордонник.

Кожен із цих варіантів передбачає кардинально інші заходи й наслідки. Чи думають про такі "дрібнички" депутати? Сумніваюся. А в уряді й МЗС зараз опрацьовують саме такі деталі. До речі, хтось пригадує, що існує така собі "об'єднана держава Росія-Білорусь", в якої єдиний міграційний і митний простір? А з нашими партнерами-білорусами провести консультації вартує? Адже ми для власників білоруського паспорта можемо візи і не вводити, а вони повноцінної правосуб'єктності не мають і автоматично повинні ввести візи для українців разом із Рашистаном.

Таких нюансів ще дуже багато. Незважаючи на них, візовому режиму з країною-агресором таки бути. Але, щоб зробити такий крок, треба трошки й попрацювати, а не просто проголосувати за постанову-декларацію.

Тарас ЧОРНОВІЛ

Сообщить об ошибке – Выделите орфографическую ошибку мышью и нажмите Ctrl+Enter