Тато завжди буде нас захищати, адже тепер він наш ангел

"Коханий чоловік і найкращий батько нашої донечки Анастасії. Надійний, мужній і цілеспрямований. Після його смерті, я, ніби, втратила частинку себе, що перетворилась у порожнечу та суцільний біль, який доводиться переживати", – розповідає Олена Толочко про свого загиблого чоловіка, бійця 24-ої окремої механізованої бригади Іллю Толочка.

Дівчина каже, що познайомилась з майбутнім чоловіком на святі Міжнародного жіночого дня. «Мабуть, знайомство з Іллею, було моїм подарунком долі. Він тільки-но повернувся з строкової служби: високий, стрункий хлопець з гарними і великими очима. Він мені сподобався як тільки його побачила», – говорить дружина загиблого.Після весілля молода родина почала облаштовувати свій дім. За словами Олени, з Іллею їй було дуже легко і комфортно, адже він завжди знав, як підняти настрій, підтримував, завжди дарував квіти. «Найбільший наш скарб – це довгоочікувана донечка Анастасія, яка народилась через чотири роки після нашого весілля. Пам'ятаю, як Ілля був зі мною під час пологів, постійно поруч, тримав за руку. Я була спокійна і знала, що все буде добре, адже ми вдвох із коханим. Бачила його сльози щастя, коли на світ з'явилась його донечка Анастасія, якій він і вибрав це ім'я. Він найбільше за все любив мене і донечку», – згадує Олена Толочко.

Після народження дитини, Ілля завжди старався у всьому підтримувати і допомагати Олені. Купав і вкладав дитинку спати, любив гратися з нею. «Згадую, як Анастасії було рік і вісім місяців, вона тихенько взяла ручку і почала малювати в кімнаті на стінах, я це побачила і почала нервувати, а Ілля посміхається і каже – що ти, доця, намалювала? – а вона сказала, що малює сонечко для нас, тоді він її обійняв, поцілував і похвалив за такий гарний малюнок. Анастасія й досі пригадує, як тато подарував їй паперову квітку. Це було 8 березня і тоді Ілля приніс і мені, і донечці квіти. Ніколи про нас не забував. Він завжди був дуже добрим і мужнім, а зараз ми це все втратили», – стримуючи сльози, розповідає дружина загиблого.

Читайте також: Як живеться жінкам на фронті у зоні АТО. ВІДЕО

Ілля Толочко весь свій вільний час старався проводити з родиною. Разом вони ходили на прогулянки, їздили на екскурсії, на море. Чоловік старався жити так, ніби востаннє, хотів усе встигнути. Дружина Олена каже, що донечка досі згадує, що коли тато був вдома, то садив її на плечі і вона була така висока, що могла торкатись стелі руками.

З початком війни, Ілля вирішив, що у разі потреби вирушить на Схід. Тож після отримання мобілізаційної повістки, чоловік вирушив захищати свою родину і кожного з нас. «На жаль, за 175 днів його перебування на передовій, він жодного разу не був у відпустці. Ми щодня говорили з ним телефоном. Він завжди нас заспокоював, казав, що скоро повернеться. Ілля дуже хвилювався, що повз нього проходить дитинство його донечки, тож я старалась надсилати йому багато фотографій. Пам'ятаю, як він розмовляв з Анастасією, і вона попросила самокат, адже у всіх дівчаток у дворі він був, тоді Ілля якраз отримав зарплату, переслав мені кошти і попросив аби я купила донечці самокат. Наступного дня Анастасія була така радісна і вже переповідала татові який в неї гарний самокат. Ілля ніколи нічого не жалів для дитини і балував її. А вона знала, що то все купує тато і дуже пишалась», – говорить Олена Толочко.

За місяць до загибелі Іллі, його донечка перша стала відчувати недобре. Щоночі дівчинка плакала і кликала тата, просила йому зателефонувати, аби почути його голос. А одного дня Олені Толочко зателефонували військові і повідомили, що Ілля загинув. «У той момент життя втратило сенс, ніби все вислизнуло з-під ніг, із щасливої дружини я стала вдовою, а татова принцеса Анастасія – напівсиротою і зараз ми вдвох вчимося так жити», – говорить дружина загиблого.

Читайте також: Почуйте голос дітей, жертв війни в Україні, – заклик до міжнародної спільноти

Ілля Толочко загинув під час виконання бойового завдання в районі смт. Тошківка Попаснянського району Луганської області. Спочатку донечка Настя не знала, що її тата більше немає. Родичі забрали дівчинку до себе, аби вона не бачила похорон. А за тиждень, Настя разом з мамою пішли на кладовище. «Я їй сказала, що тато вже повернувся з війни і завжди буде поряд з нами, буде дивитися на нас з неба, але на жаль, ми його побачити більше не зможемо, він міцно спить і ми не в змозі його збудити. На що Настя мені відповіла, дивлячись на татову могилку, що тато вже тут, стоїть поряд з нами і що у нього великі крила. З часом, бачачи мої сльози, донечка каже мені не плакати, і що вона і тато буде мені допомагати і захищати нас з неба, адже він наш янгол», – розповідає Олена Толочко. Зараз 3-річна Анастасія дуже пишається своїм татком. В садочку всім говорить, що він Герой і що захищав не тільки її з мамою, а й всю Україну.

Платформа "Люди допомагають людям"

Сообщить об ошибке – Выделите орфографическую ошибку мышью и нажмите Ctrl+Enter