Трамп – не Трамп, а орати треба

Моя відповідь тим, хто впевнений, що після приходу нової адміністрації в Білий дім і всіх потрясінь ЄС Україні варто відмовитися від курсу на Захід

В гуцулів та польських ґуралів є анекдот: "Уявіть, що у горах дощ, затопило село, жителі вибралися на дах. І раптом бачать, як по воді пливе капелюх: доходить до певної точки і повертається назад. Так декілька разів. Всі здивовані, відправляють самого сміливого з'ясувати, в чому ж справа. Той опускається під воду, а там Петро в капелюсі і з плугом виорює поле. Сміливець з даху запитує його: "що Ти робиш? Не бачиш, що в селі повінь?" На що Петро відповідає: "Повінь чи ні, а орати треба!"

Саме цей анекдот спадає на думку, коли читаю статті чи коментарі про те, що з приходом Трампа українцям варто відмовитися від реформ у пошуках прийнятної альтернативи.

Дозволю собі не погодитися. Не вдаючись у політичні аргументи, зупинюся лише на одному показнику – тривалості життя. Ще до війни група українських і російських вчених проаналізувала тривалість життя жителів України і країн ЄС за 1900-2006 роки. Результат красномовний: в середньому українки жили на 8-10 років менше, а українці – на 8-20 років (тут і далі опускаю тему війни).

Читайте також: Для этих чувств у нас нет слов… Хотя нет, есть!

Цей показник зумовлений не лише біологічними, а й соціальними факторами. До ХІХ століття він був приблизно однаковий скрізь і становив 20-25 років. Але починаючи з 1820‑х почав зростати на заході Європи і в Північній Америці, додаючи по 20 років за кожне наступне століття. Звичайно, це пов'язано з різними причинами, у тому числі розвитком медицини або таким прозаїчним моментом, як розповсюдження картоплі. Але загальна підстава – підйом рівня соціального багатства. Тоді ж, у 1820‑х, на Заході став збільшуватися і ВВП на душу населення. Все це – наслідок політичних та економічних змін, які ми у зв'язку з відсутністю більш відповідного слова називаємо модернізацією.

Щоб простежити тенденцію у світовому масштабі, погугліть: Gapping World. Mapping the Wealth and Health of Nations. Найкоротша тривалість життя (менше 50 років) – в країнах з низьким ВВП на душу населення. При цьому найдовше (80-85 років) живуть у Західній Європі, Північній Америці і країнах "азіатських тигрів".

В сучасній Україні тривалість життя чоловіка – як на Заході в 1912‑му, жінки – як там же у середині 1950‑х. Коли ми говоримо, чому Україна не може увійти до ЄС, то забуваємо: ніхто не прийме країну з такими скандально низькими показниками. Це і є ті наші "паспортні дані", які не замаскує жодна красива обкладинка.

У Росії демографічна ситуація не краща. За словами аналітиків, близьких до Путіна і Медведєва, знаю: і той, і інший в курсі необхідності тотальної модернізації РФ. Але якщо Медведєв вважав, що це завдання для країни на наступні 25 років, то Путін сумнівався, вибравши особливий шлях: модернізувати не всю Росію, а тільки військово-промисловий комплекс.

Правда, в цьому особливому шляху немає нічого особливого. Так на виклики модернізації реагували майже всі російські правителі протягом останніх двохсот років (за винятком Олександра ІІ і Горбачова). При цьому твердили: мовляв, ми окрема цивілізація, ми підемо іншим шляхом – комунізму або "русского мира". Така модель може успішно мобілізувати для досягнення конкретної мети, наприклад виграти війну. Але в забігу на велику дистанцію вона неефективна, оскільки не в змозі забезпечити довге і гідне життя. Навіть навпаки – побудована на масштабних витратах людського матеріалу.

Судячи з демографічних даних, Україна поки не далеко втекла від СРСР. Але, принаймні, продовжує бігти.

Читайте також: Время нас всех меняет. Правда, некоторых не так, как ожидается, – Богуцкая

Коли зараз нам говорять про те, що після Brexit і Трампа варто відмовитися від курсу на Захід, то плутають дві речі: стан сучасного Заходу і західну модель. Так, на Заході немає позитивної демографічної ситуації: низький рівень народжуваності, висока частота розлучень і старіюче суспільство. Але при цьому ми не досягли головного – їхнього рівня тривалості життя. Адже в цьому і полягає фішка західної моделі. Ми можемо говорити про занепад ЄС або навіть всього західного світу, але бачимо, як західна модель стає нормою для нових країн. Включаючи наших сусідів з колишнього комуністичного табору, у яких все вийшло з реформами. Зараз вони відчувають розчарування у Заході, але при цьому живуть довше.

Українці теж хочуть жити, як на Заході. У цьому бажанні чимало утопічного. Але це не та утопія, якою нас годували в Радянському Союзі: "Красивий світ не за горами, ви працюйте, а ми поки будемо правити, знищуючи всіх, хто нам заважає". Ні, українська мрія проста і приземлена: ми хочемо жити нормальним життям.

Це тільки великі утопії вимагають "особливого шляху". Наш же шлях банальний і протоптаний багатьма країнами. Тому Трамп – не Трамп, а орати треба.

Ярослав ГРИЦАК

Сообщить об ошибке – Выделите орфографическую ошибку мышью и нажмите Ctrl+Enter