Валіза. Вокзал. ЄС-Росія

Ще 30 років тому українці у складі червоного монстра СРСР йшли до комунізму. В підсумку прийшли до незалежності, а українські комуністи почали гратися у капіталізм, постійно змінюючи курс держави від дружби з Росією до загравання із США та Європою. Величезна країна стала жертвою популістів і боротьби інтересів західних та російських еліт, яким вдавалося тримати на гачку наших важковаговиків.

У 90-х Кучма брав гроші в США на реформи, брав їх і в Росії. На початку 2000-х він грав у класичного політикана, коли взяв курс у Європу і відкрито пропагував європейський вектор розвитку, вступ у ЄС і навіть членство в НАТО… Проте влітку 2004, після зустрічі з Путіним, всі крапки над і було розставлено. Україна обрала інтеграцію з Росією, відмовившись від пріоритетностні вступу у ЄС і членства в НАТО. Згодом був Майдан-1 і поворот у бік Заходу.

Щось схоже сталося і в 2013 році…знову загравання з ЄС, різкий поворот і зближення з Росією та ТС, Майдан-2…

25 років нас кудись ведуть. Сьогодні лідери говорять, що ми захищаємо Захід від Росії, йдемо в ЄС і от-от, колись, нам дадуть безвіз. А велика кількість українців так хочуть в Європу і навіть думають, що безвіз означатиме можливість легального працевлаштування. У ці моменти вони виглядають невігласами, не знаючи чи забуваючи, що робочі візи будуть як і раніше необхідні… Інша частина українців, та, що ближча до Донбасу, досі за дружбу народів і Росію з мрією про реванш "совка" і воскресіння Брежнєвського застою з дешевою горілкою та ковбасою.

Але жоден з фанатів Європи чомусь не розуміє, чи не хоче розуміти, що вступ в ЄС не змінить країну. Не зникне корупція, не стане чисто навколо, не стануть розумнішими і поряднішими люди. Інша частина, яка за Росію, ностальгує за СРСР, але ті часи більше не повернути…годувати ніхто не буде, хіба на м'ясо в Сирію відправлять. Політики ж користуються наївністю людей і ведуть їх хто куди вже 25 років…

Так і хочеться сказати фанатам "Європа прийди" і "руськоміровцям" – валіть вже кудись без територій, звісно. Зваліть і не заважайте будувати тут країну, де люди і політики будуть мислити українськими державними інтересами. І не прогинатися, не залежати від настроїв Трампа, Меркель чи Путіна.

Нам потрібна Україна, де пануватимуть українські інтереси. Де паспорт громадянина не роздаватимуть кому попало, а маючи його українець знатиме головне – він захищений державою. Україна, яка не проситиме грошей, не торгуватиме інтересами держави, ставлячи їх нижче за інтереси окремих олігархів. Держава, в якій у мові країни-агресора не буде необхідності. Вона може існувати, як українська в СРСР, але не даватиме носіям жодних переваг. Країна, в якій життя українця дійсно буде найвищою цінністю. І так далі. Чи можливо це все? Звичайно. Коли всі ідіоти помруть, або поїдуть туди, куди їх так манять всі ці 25 років.

Ми не європейці, не малороси – ми, в першу чергу, українці. І в нас свої інтереси.

Все це – звичайні слова, ба навіть утопія. А може й ні?

Андрій КОВАЛЕНКО

Сообщить об ошибке – Выделите орфографическую ошибку мышью и нажмите Ctrl+Enter