Як корупція перетворюється на благодійність

У 1859 році Анрі Дюнану було 30, і здавалося, що він осідлав долю. За чотири роки до цього в банку Женевська колоніальна компанія, де служив Дюнан, йому стали доручати складні проекти, і він рано знайшов надійну ділову репутацію. Для підприємства, яке могло стати справою його життя, родичі і знайомі позичили починаючому бізнесменові 500 тис. швейцарських франків. В Алжирі він заснував Асоціацію млинів Сен-Джеміль. Було закуплено найсучасніше обладнання і отримано в оренду 77 га орних земель. Дюнан приймає французьке громадянство і випускає акції Асоціації на мільйон франків. Це після того, як у банку у нього було жалування всього тисяча франків у рік. Про це у блозі на сайті "Новое время" пише Олег Шама.

Справа пішла. 30 років для бізнесмена – це золотий вік для того, щоб рити землю заради своїх амбіцій і прибутків. Як водиться, в усі часи молоді бізнесмени, піймавши хвилю, не завжди замислюються про моральні нюанси своїх угод. Дюнан теж був готовий до авантюр. Алжир же всього десять років, як проголошено територією Франції. Ділки бізнесу ще не встигли пустити тут коріння, і Дюнан – один з перших у черзі на шалені заробітки. У планах у нього крім аграрного бізнесу звичайний перепродаж землі, яка поки коштує копійки, а через рік-інший виросте у ціні в рази.

Читайте також: Чем отличается коррупция, которую взращивал Янукович, и коррупция власти Порошенко?

Але тут місцева колоніальна бюрократія стала окопуватися і осаджувати спритність подібних до Дюнана скороспілок. Все почалося з того, що йому не дали дозволу побудувати водопровід на орендованих ділянках. Мовляв, статус водних ресурсів не прописаний згори, та й із землею не все ясно, і взагалі, зайдіть завтра.

Подібні проблеми завжди вирішувалися або за допомогою зв'язків, або хабарами. Можна було, на худий кінець, запропонувати потрібним людям частку в своєму підприємстві в обмін на швидке вирішення формальностей.

Дюнан ж вирішив пошукати підтримки законним шляхом. Він відправився в Париж і став оббивати пороги міністерств і відомств. Тут виявилося ще важче. «Молодий чоловік, у нас війна з Австрією, а ви тут зі своїм водопроводом», – щось на зразок цього чув Дюнан у високих кабінетах.

Тоді Дюнан вирішив корумпувати самого імператора. Наполеона III в той час цікавили, мабуть, дві речі. Насамперед, примноження територій Французької імперії, екстенсивне, часом нераціональне, головне, щоб було більше. І потім – слава, яка для нащадка з роду Бонапарта була як наркотик.

Читайте також: В каждом чиновнике и депутате живет "микропорошенко"

Дюнан написав трактат про правління Наполеона ІІІ, якого порівнював з римськими імператорами і Карлом Великим. Наполеон якраз у той час воював в Ломбардії з австрійцями, які протистояли об'єднанню Італії. Молодий підприємець упакував десяток примірників своєї книги і відправився в Сольферіно, де був табір Наполеона. Під цим містечком сталася вирішальна битва італо-французьких військ з армією Габсбургів.

До моменту прибуття Дюнана в Ломбардію бій вже завершився перемогою Наполеона. Дюнан не доїхав до Сольферіно. Навколишні містечка і села були переповнені пораненими, які лежали просто на вулицях і в церквах, а їм не було кому допомогти. У французькому таборі доводилося по 10 лікарів на шість тис. солдатів. Від побаченого бізнесмен вжахнувся. Дюнан кинувся по будинках мирних жителів і умовив їх вийти доглядати за пораненими, хоча в їх розпорядженні не було елементарних ліків.

Коли Дюнан повернувся на батьківщину, у нього почалася страшна депресія. Він закинув бізнес і мрії про багатство, і через два роки його компанія збанкрутувала. Родичі, які позичили йому грошей, були в шоці, все починалося так успішно. А тим часом невдалий бізнесмен видає книгу про битву при Сольферіно, в якій описав всі жахи її наслідків. У ній він також закликав світове співтовариство знайти рішення, яке в подальшому б полегшило страждання поранених і давало імунітет лікарям під час військових дій.

А в 1863 Дюнан з чотирма товаришами заснував Червоний хрест. Доля його засновника була незавидною. Він прожив 82 роки, деколи жебракуючи. Визнання до Дюнана прийшло у 1901 році, рівно 115 років тому, коли Нобелівський комітет присудив йому першу премію миру, яку він віддав на благодійність.

Звичайно, багато хто вважав Дюнана невдахою і диваком. Що ним керувало? Природний альтруїзм, якого так не вистачає у всі часи, коли починаються війни. Ось навіщо українським політикам, суддям, тим, хто називає себе бізнесменами, мати колекцію дорогих годин або автомобілів? Здається, що вони наміряли собі по кілька життів. Навіть якщо це все дістанеться їх дітям, далеко ж не факт, що вони зуміють це все зберегти.

Сообщить об ошибке – Выделите орфографическую ошибку мышью и нажмите Ctrl+Enter