«Якщо переглянути перелік кандидатів на посаду ректора Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, то прізвище Бугрова ви там не помітите. Але він там є…»

Володимир Бугров, 5 серпня 2026 року

Ще у травні 2026 року Міносвіти затвердило чотирьох претендентів на посаду ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка: директора Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Валерія Копійку, колишню проректорку з міжнародних відносин Ксенію Смирнову, колишню проректорку з науки Ганну Толстанову та, як кажуть, «зальотного» першого проректора Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій Олександра Корченка.

Тоді Міносвіти виконало вимогу освітнього законодавства й не допустило скандального ексректора Володимира Бугрова до виборів після рішення суду та внесення його до реєстру корупціонерів НАЗК. Саме тому в повідомленні міністерства зазначено чотирьох кандидатів на посаду ректора КНУ. Однак виборча арифметика свідчить про інше: фактично в перегонах беруть участь Копійка та Бугров. І ось чому.

У квітні 2026 року Бугров був упевнений, що Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук та інші дружні до нього високопосадовці скористаються «телефонним правом», щоб вплинути на суд і відмити його від корупційних правопорушень. Але «зашкварний» Бугров усім набрид своїми багаторічними корупційними та сексуальними скандалами, і його колишні покровителі від нього відвернулися. А Феміда вирішила діяти за законом. І Бугров, у якого не було плану «Б», але залишалося бажання й надалі наживатися на Університеті, почав невідкладно формувати команду своїх кандидатів на посаду ректора КНУ.

Керуючись принципом, що красти краще з тим, із ким уже давно крав, Бугров провів закриту нараду з наближеними проректорами. Охочих стати ректором не було, але Смирнова вже за звичкою не змогла відмовити шефу й стала першою кандидаткою. Після невеликої паузи «подумати» Толстанова, яка довго не могла змиритися з тим, що Бугров «усіх підставив і все прохлопав», також погодилася балотуватися на посаду ректора за умови підтримки з боку Бугрова й залишків їхньої колишньої команди.

Але команда двох кандидаток проти Копійки виглядала безперспективною, і Толстанова переконала Бугрова, що потрібен технічний кандидат чоловічої статі, який не матиме шансів на перемогу, але відтягуватиме голоси в Копійки. Запропонована нею кандидатура Корченка, з яким Толстанова зійшлася, коли той ще був виконувачем обов’язків проректора з науки в Національному авіаційному університеті, спочатку не сподобалася Бугрову. Проте, коли Толстанова повідомила, що її родина бере на себе левову частку фінансування всієї передвиборчої кампанії, Бугров усе ж погодився на кандидатуру Корченка.

Так сформувалася трійка кандидатів від Бугрова, або «бугровців», яка згодом фактично перетворилася на двійку. Смирнова випросила в Бугрова пасивну роль і продовжила заробляти гроші одночасно в Національному банку України та недержавних організаціях, час від часу запрошуючи ексректора смачно поїсти й випити на дипломатичних прийомах.

Після цього у «бугровців» закипіла робота. Залучили підгодованих на наукових і міжнародних проєктах працівників інститутів журналістики та філології, факультету інформаційних технологій, кількох працівників виставки та окремо Олену Добржанську, яка вправно вигадує чудернацькі історії про радянські спецслужби. Найняли й професійних піарників.

Запустили три ресурси: «Білий Губер», «Тарасів Університет» та бот у фейсбуці «Марина Подольська», кожен із яких по-своєму паплюжить Університет Шевченка. «Бугровці» системно розклеюють по Києву листівки про корупцію в Університеті, яку самі ж примножували і з якої справно годувалися протягом усієї своєї каденції, аж доки справедливий український суд не поклав край цьому ганебному корупційному свавіллю своїм рішенням, на підставі якого Бугрова внесли до реєстру корупціонерів.

«Марину Подольську» особисто наповнюють текстами Бугров та Добржанська. Колишня бугровська проректорка з комунікацій усі сили вкладає у фантазії у фейсбуці, щоб повернутися до КНУ. Після того як Бугров влаштував її проректоркою з освітньої діяльності у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна», Добржанська відчула різницю між справжнім Університетом і пародією на заклад вищої освіти. Однак пасквілі вона справно пише саме про Університет, до Червоного корпусу якого мріє повернутися на ту саму посаду проректорки, щоб знову байдикувати.

Сам Бугров після завершення ректорської каденції працевлаштувався у Вінницькому національному медичному університеті імені М. І. Пирогова. Після гучних сексуальних і корупційних скандалів та внесення його до державного реєстру корупціонерів ніхто в Києві та Київській області не наважився прийняти його на роботу, зважаючи на його одіозну репутацію.

Бугров часто під час ректоратів скаржився, що його колишні друзі з «Червоного Губера», у яких він украв студентку для своїх сексуальних забав у далекому 2021 році, паплюжать Університет. Хоча «Червоний Губер» лише оголював темний бік самого Бугрова й наголошував, що така аморальна особа не може очолювати КНУ.

Тепер Бугров із Толстановою самі відверто паплюжать Університет, пишуть і поширюють пасквілі на багатьох найкращих професорів та керівників, які десятиліттями розбудовували свою альма-матер. Не доводили її до занепаду, як адміністрація Бугрова за п’ять років, а розвивали, виводили на провідні позиції в рейтингах і утримували на них. Нині всі працюють в умовах війни, але саме Бугров зі своєю жіночою командою виправдовував війною власний непрофесіоналізм і падіння Університету у світових та вітчизняних рейтингах.

Після команди Бугрова КНУ опинився десь на третій позиції, десь на четвертій, десь на другій, а за окремими показниками, зокрема щодо іноземних студентів, навіть за межами першої десятки. Але не все встигли зруйнувати «бугровці»: подекуди Університет іще зберігає першість. Зокрема, у рейтингу за показниками Scopus, де завдяки ректору Леоніду Губерському ще багато років залишатиметься недосяжним для інших вишів. До речі, і до Шанхайського рейтингу Університет потрапив завдяки результатам, здобутим за Леоніда Васильовича. Проте Бугров, за ректорства якого все падало, цинічно приписував цю заслугу собі.

Як уже згадувалося, Толстанова фінансує піар-кампанію «бугровців»: листівки, рекламу в інтернеті, просування в соцмережах і месенджерах, послуги піарників та участь технічного кандидата. Звичайно, не сама. Вкрадені на науці гроші вона вклала у квартиру в Києві, яку в останній декларації зазначила як подарунок від батька, та в придбання будинку в Ірпені, якого «чомусь» не задекларувала. Гроші пішли також на квартиру в Німеччині й утримання там старшої доньки. У 2022 році Толстанова поспіхом відрахувала її з рідного Інституту біології та медицини, вивезла до Німеччини та влаштувала до престижного німецького закладу вищої освіти. Бугров тоді ображався, оскільки його син тривалий час залицявся до доньки Толстанової й раптом залишився сам в Україні.

Справжніми ж фінансистами кампанії «бугровців» стали «медична мафія», як її називають у Національній академії медичних наук України, та її представник Олександр Толстанов, брат чоловіка Толстанової. Останніми роками він був проректором з науково-педагогічної роботи в Національному університеті охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, а нещодавно його обрали віцепрезидентом Національної академії медичних наук України.

Олександра Толстанова до «медичної мафії» привів у 2005 році колишній перший секретар радянського Центрального комітету Комуністичної партії України Валентин Острожинський. Цікаво, що у 2021 році Острожинський через свої давні тернопільські зв’язки в КДБ схилив Бугрова до призначення Толстанової проректоркою з науки замість Оксани Жилінської.

Згодом Олександр Толстанов проявив свої «здібності» в уряді Миколи Азарова, сформованому Партією регіонів, на посаді заступника міністра охорони здоров’я Раїси Богатирьової. Там він керував рейдерським захопленням «Охматдиту» регіоналами та очолював тіньову схему ліцензування. Після втечі регіоналів і свого звільнення з Міністерства охорони здоров’я у 2014 році він і досі разом з окремими їхніми представниками сидить на схемах ліцензування в університеті імені Шупика.

Для Олександра Толстанова Університет цікавий насамперед завдяки Навчально-науковому центру «Інститут біології та медицини» й хімічному факультету, куди він хоче завести своїх людей і розширити джерела нелегальних доходів.

Коли Ганну Толстанову на зустрічах із виборцями запитують про її команду, вона розповідає солодкі байки про соціальні ліфти, але уникає прямих відповідей і не називає прізвищ. Особливо коли йдеться про місце в цій команді внесеного до реєстру корупціонерів Бугрова. Причина проста: Толстанова вже домовилася з ним про його призначення першим проректором і повернення на проректорські посади всіх звільнених колишніх проректорів його команди. Смирновій при цьому мають віддати Навчально-науковий інститут міжнародних відносин.

Саме тому Толстанова схвально висловлюється про Бугрова, організатора більшості їхніх спільних схем, але не говорить виборцям прямо, яку посаду готує для нього. Вона знає: за повернення цієї команди не проголосують.

Університет іще не проголосував, а в «бугровців» усе вже поділено. Місця для соціальних ліфтів практично не залишилося. І навіть якщо умовному Олегові з факультету інформаційних технологій обіцяють підвищення, йому краще поспілкуватися з умовним Олегом із факультету радіофізики, електроніки та комп’ютерних систем, щоб потім не кусати лікті й не шукати терміново, куди втекти від деспотичної керівниці.

Далі буде…