Як повідомляє Центр інформації УПЦ про це глава Синодального відділу з питань охорони здоров'я та пастирської опіки Української Православної Церкви митрополит Філарет (Кучеров) сказав у своїй доповіді на XVI Українському форумі з вроджених вад серця.
«Кожна дитина приходить в цей світ через любов чоловіка і дружини. Батьківство є основою зростання дитини як фізично, так й духовно. Оскільки, сім’я - єдиний організм, тому хвороба одного торкається усіх родичів. Хвороба дитини приносить в сімейну атмосферу неспокій, страх, стрес, непорозуміння. У лікуванні хвороби дитини важливо не лишень обрати правильну медичну тактику, але проводити комплексну духовну роботу з усією сім’єю», - вважає архієрей.
Він наголосив, що між батьками та дітьми особливий взаємний духовний зв'язок.
«Недаремно після заповідей любові і вірності до Бога, йде заповідь про шанування батьків. Сучасні генетичні дослідження, педагогічні теорії сімейного виховання підтверджують нам цей своєрідний таємний духовний з’язок між батьками і дітьми. В духовній сфері ця єдність відкривається в певному сопричасті, в «естафеті духовного життя», по якій добре і зле наслідується через покоління. Батьки своїм життям передають дітям розуміння Божественного буття, але звичайно, при умові, якщо вони самі цим живуть», - продовжив владика.
За словами митрополита, гріховне життя батьків здатне наповнювати схильністю до гріховності своїх дітей.
Владика навів слова доктора медичних наук, протоієрея Сергія Філомонова, який наголошує: «Якщо мама і тато відчувають, що вони перебувають в панічному стані, то потрібно зупинитися. Підійти до ікони. Зібратися духом. Помолитися. Потім тихо, спокійно продовжувати свої справи. Тому, що ця метушня не принесе нічого, окрім розладів у дитини».
«Збалансованість емоційного стану батьків беспосередньо через духовний зв’язок впливають на дитину. Духовна атмосфера сім’ї безпосередньо впливає на життя дитини. Якщо в сімейному побуті присутня гріховна схильність, цей гріх відбивається безпосередньо на дитині. І не тому, що «Бог карає» (як часто трактуємо хворобу), а з причини, що батьки «ламають» ідеальну духовну систему. Гріховність - це не просто явище, а інструмент, яким людина здатна вибудовувати своє існування в світі. А через духовний зв’язок дитини і батьків, часто гріховність батьків руйнує дитячий світ», - пояснив ієрарх УПЦ.
Схильність батьків до гріховного життя породжують хворобливість своїх дітей, наголосив він.
«Нездоровий спосіб життя батьків несе в собі загрозу захворювання дітей. Повернення людини до Бога, звичайно не дає моментального зцілення, хоч і не виключає його, як чудо. Людське примирення з Отцем Небесним відкриває для людини можливості сприйняття хвороби як моменту вдосконалення свого життя в Бозі. Усвідомлюючи духовну спільність між батьки і дітьми, батькам варто знайти корінь своєї гріховності, викорінити гріх із свого життя. В такому випадку духовного зцілення потребує уся сім’я. В момент духовного пробудження міняється світосприйняття, і хвороба перетворює наше життя в момент зустрічі з Христом», - продовжив глава Синодального відділу з питань охорони здоров'я та пастирської опіки.
Далі владика навів розповідь з Євангелія від Іоанна про зустріч Христа та апостолів з людиною, яка від народження була сліпою. Апостоли логічно запитують в Ісуса про походження хвороби, прямо пов’язуючи її з гріхами цього чоловіка або його батьків. У відповідь Христос, стверджує: «Ні він не згрішив, ні його батьки, але щоб виявилися на ньому Божі діла» (Ін. 9:3). А, отже, висновок, що хвороба є не лише наслідком гріху, але може слугувати «інструментом» Божественної волі стосовно людини. Хвороба здатна змінювати людину. Що відбувається, коли євангельський сліпий зустрічає Христа? Він змінює своє сприйняття світу, він прозріває. Та слід зауважити, що умовою прозріння був послух: прийняття волі Божої стосовно себе. Господь не одразу його зцілив, а зробивши грязиво, наклав йому його на очі і велів піти умитися в Силоамській купелі. Що це? Очевидно, що ніщо інше, як шлях зміни людини, шлях увірування і довіри», - нагадав він.
«Важливим моментом в цьому є те, що такий підхід можуть сформувати лише віруючі батьки. Життєвий досвід батьки передають своїм дітям. Батьківським прикладом формуються майбутні покоління. Для дитини є вкрай важливим фатором формування особистості приклад батьківської любові між собою. В такому ракурсі, хвороба сприймається християнином, не як покарання за певні прогрішності, а як можливість діючої зміни людини на зустріч з Живим Христом. Зустріч з Богом унеможливлює відчай, а навпаки, відкриває перед людиною нові горизонти надії, довіри і любові», - підсумував митрополит Філарет.
