Базова незбалансована суперечність в Україні полягає в тому, що українці не дотягують до масштабів України.
Це не приниження українців, це характеристика того, що нам усім є куди зростати. Якщо ми хоча б усвідомлюємо цей розрив, то зможемо направити свій потенціал у правильному руслі.
Потенціал українців 400 років зливався у жертовні страждання, а окремі діячі виїжджали до Петербурга, Москви чи Заходу.
Росія культивувала та підтримувала в нас комплекс жертви, а потім ми й самі продовжили цю справу.
Я бачу Україну у світовому ТОПі держав. Орлом, що ширяє серед інших птахів.
Але колективно ми уявляємо Україну каченям, яке намагається знайти місце серед інших пташок, сісти і "просто жити".
На початку березня ми здавалося б назавжди порвали із комплексом жертви. Але старі звички, а головне, сили затягують нас усіх назад у це болото.
Усвідомлення цього прийде, коли ми перестанемо нити і слухати скиглі, підберемо соплі і з властивим козацьким драйвом візьмемо штурвал долі у свої руки.
Подивимося на всі боки і побачимо, що ми один із найкреативніших і працездатних народів. Живемо у величезній країні з прекрасним кліматом, географічним розташуванням та запасом природних ресурсів.
Сидячи на місці із бажанням "просто жити", ми не виживемо. Ця ж географія з відкритими кордонами та ресурси завжди будуть ласим шматком для стерв'ятників.
Ми повинні встати і полетіти, інакше загинемо.
👉Повне відео на офіційному каналі YouTube та за посиланням під коротким відео.
