Вчора прочитав заяву Андрія Єрмака, потім у ЗМІ з'явилася заява Генрі Кісінджера, а потім згадав останні інтерв'ю Курта Волкера, і у мене почали складатися пазли.

Але спочатку наведу всі цитати, щоб ви побачили картинку загалом .

Ермак: Країна має пропозицію для Заходу, яка може зробити світ безпечнішим. Про це, а також роботу нашої міжнародної групи з безпекових гарантій, яку очолюю разом з колишнім генеральним секретарем НАТО Андерсом Фог Расмуссеном, написав для The Guardian.

Ми вже маємо невдалий досвід Будапештського меморандуму, формулювання якого не пройшли перевірки часом і амбіціями росії. Фактично помилки минулого поставили під загрозу безпеку всього світу.

Тому зараз для нашої та світової безпеки важливо розробити реальні безпекові гарантії. Це відповідає інтересам України та світових держав. Ці гарантії можуть стати одними зі стовпів світового порядку.

Довгостроковою метою нашої держави залишається членство в НАТО, але нам потрібні юридично обов’язкові гарантії від наших союзників щодо надання зброї, обміну розвідданими та підтримки нашої оборонної промисловості та економічної спроможності.

Ми знаємо достатньо, щоб бути впевненими, що немає такої мирної угоди, під якою росія поставила би свій підпис і дотримала би свого слова. З огляду на дії рф в Сирії та її поведінку після захоплення Криму має бути очевидно: росія використовує мирні переговори як відволікаючий фактор і пастку, не прагнучи знайти компромісне рішення.

Наша міжнародна група з гарантій безпеки планує представити світовій спільності рекомендації вже найближчим часом.

Запевнення не працюють, потрібні гарантії, бо це можливість для колективного Заходу протистояти варварським амбіціям росії.

Раніше Єрмак говорив про те, що необхідно закінчити активну фазу до зими.

2 дні тому з'явилася заява Кісінджера під час презентації його нової книги Leadership: Six Studies in World Strategy. Деталі з'явилися у Wall Street Journal 13 серпня.

"Я був за повну незалежність України, але вважав, що найкращою її роллю буде щось на зразок Фінляндії", - розповів Кісінджер.

Однак "жереб кинутий, і після того, як Росія поводилася в Україні", варто так чи інакше ставитися до України як до члена НАТО.

Водночас Кісінджер заявив, що передбачає "врегулювання", яке нібито збереже за Росією території, окуповані в 2014 році, хоча у нього немає відповіді на питання, чим таке врегулювання відрізнятиметься від "не виконаної угоди для стабілізації конфлікту 8-річної давності"

Бывший глава МИД Украины Павел Климкин быстро отреагировал на это заявление: "Кіссінджер ніколи нічого дарма не каже. Його слова, що "жереб кинуто" і Україну слід формально чи неформально сприймати як частину НАТО, багато чого варті. Гросмейстер геополітики вважає, що ставки зроблені. Я теж), ніяких сірих зон більше не буде".

І тут згадав інтерв'ю Курта Волкера, яке він дав минулого тижня УП та "Головкому", де також чітко прозвучала теза про необхідність ухвалення України до НАТО:

"Я впевнений, що Україна має стати членом НАТО. Неприпустимо, щоб після війни були сірі зони. Після закінчення війни України з Росією ми маємо повернутися до цього питання. Скепсис є, але агресія Росії змінила дуже багато. Україна переможе у цій війні. Можливо Росія, можливо, зміниться під впливом провальної агресії, але зберегти досягнутий рівень безпеки буде неможливо, доки Україна не стане членом НАТО, і Грузія також. буде їхньою частиною".

Саме в частині про Грузію позначилася цікава теза, яка може бути покладена в основу нових угод між Заходом та Росією щодо статусу України.

"Генсек НАТО Расмуссен окреслив шлях входження Грузії до НАТО за наявності окупованих територій два роки тому. Формула Расмуссена передбачає, що країни, які вступають до НАТО, зобов'язуються не повертати окуповані території силою, а 5 стаття НАТО поширюватиметься лише на ті території, які контролює уряд. Україна ж має воювати, щоб повернути собі окуповані території. Але не можна виключати, що ця формула може працювати і щодо України", - сказав Волкер.

З огляду на присутність Андерса фог Расмуссена у групі з Андрієм Єрмаком, схоже, що йдеться саме про цей механізм виходу з війни.

Рано чи пізно встановиться точка рівноваги як під час війни в Кореї в 1950-1953 роках. Детальніше подивіться наш ефір з Ілією Кусою.

Волкер чітко зазначив, чому американці не завалюють Україну зброєю, щоб не створити перевагу в можливостях наступати. "Білий дім не хоче створювати враження, що увійшов у прямий конфлікт з Росією. Логіка Байдена – показати межі перемоги на кшталт ми не воюємо з Росією, це суто російсько-українська війна", - сказав він. Тобто Байден грає на вимотування Росії, але при цьому обмежений низкою факторів (внутрішніх і зовнішніх, наприклад, станом справ європейських союзників).

Відтворити відео

Контрнаступ України зафіксує межі можливої ​​деокупації цього сезону. Якщо контрнаступ буде успішним, то це посилить мотивацію США збільшити допомогу, оскільки перемоги України гратимуть у плюс Байдену (хоча тут теж не потрібно переоцінювати вплив української теми на внутрішній порядок денний у США). Крім того, це мотивуватиме Росію входити до переговорного процесу, оскільки вона ще не встигла відмобілізуватися. Тоді з'являється вікно для переговорів наприкінці осені після проміжних виборів із США. Це перший сценарій. Думаю, що в ньому з'явиться опція, коли Україна повертає все, за винятком ОРДЛО та Криму. Їхній статус буде зафіксований і може з'явитися опція про вступ до НАТО за формулою Расмуссена.

Однак Росія схоже робить ставку на те, що потрібно підморозити Європу та Україну, розгойдуючи соціально-економічну ситуацію. При цьому Росія за зиму відмобілізує армію, щоб навесні розпочинати новий наступ. Якщо зима буде поганою для України та Європи, то у Росії з'являється можливість спробувати погрожуючи новою фазою вторгнення змусити Захід виходити у переговорну позицію. Переговори на тлі колапсу економіки та інфраструктури зроблять позицію України вкрай слабкою, а мотивації Заходу йти на поступки вищими. Це другий сценарій, найгірший для України в короткостроковій перспективі.

Нарешті, третій сценарій - коли Росія починає навесні наступ, провівши зимову мобілізацію, але знову не може досягти стратегічного перелому у війні, і тоді восени наступного року формуватиметься ще одне вікно можливостей для запуску переговорів.

У будь-якому разі успішний результат війни для України безпосередньо залежатиме від її стійкості, на яку орієнтуватимуться і на Заході. А у тилу Україна ще не починала мобілізацію від слова взагалі.