- Усі так звані «…переговори Москви та Вашингтона», які «…на повний лад обговорюються в західній пресі» - це російська інформаційна операція.
Кремлю як повітря потрібна пауза місяця в три: підтягнути мобілізованих, підкопити іранські ракети та драндулети, встигнути підняти техніку зі зберігання та трошки підморозити Україну, та – з новими силами продовжити війну.
Три головні меседжі цієї кампанії:
- «Україну примусять до переговорів»,
- «якщо Україна упиратиметься, Захід відмовить їй у підтримці»,
- «Україна має скасувати рішення про те, що вона не вестиме переговори з Путіним».
Отже.
Примусити нас до переговорів із Путіним неможливо.
Це чітко дав зрозуміти Президент, і це рішення перегляду не підлягає.
Путін – міжнародний військовий злочинець. Із такими не домовляються. Таких судять.
До того ж, він, швидше за все, не доживе до кінця війни (як мінімум, як політична фігура).
Навіщо говорити з трупом?
Стосовно держави «Російська Федерація» у нас є переговорна позиція.
Ми готові розпочати переговори з її новим політичним керівництвом на таких, добре відомих умовах:
- виведення військ з усієї території України.
Предмет переговорів:
- видача військових злочинців,
- повернення всіх захоплених полонених,
- виплата репарацій,
- правила подальшого співіснування.
Це не ми не готові до переговорів.
Це РФ не хоче переговорів.
Кремль хоче виконання його умов – залишити за ним усі «завойовані» території.
Це не переговорна позиція. Це ультиматум.
Нагадую, що поки Кремль стоїть у цій позі, Сили оборони України звільнили 37% території, захопленої з 2014 року та 50%, захопленої російськими військами з 24 лютого.
Ситуація така: - хтось повільно та методично просувається до звільнення всієї своєї території, а хтось стоїть у ультимативній позі.)
Ну, нам так навіть зручніше.)
Тому наш месидж гранично чіткий і ясний:
– РФ пропонує не переговори, а ультиматум. Ми готові до переговорів – з новим російським керівництвом, а ультиматум ми згорнемо трубочкою та засунемо прямо до Севастополя.
2. Захід ніколи не відмовить нам у підтримці.
З причин, що лежать у самому Заході та у його міжнародних завданнях.
Захід просто не може дозволити собі ні програти, ні навіть компромісів, бо це означатиме кінець Заходу в колишньому вигляді.
Це пояснення має практичне підтвердження:
- кількість та номенклатура озброєнь та військової техніки, яку нам передає Захід постійно розширюються,
- бюджети на військове виробництво та розгортання військової інфраструктури на Заході зростають найшвидшим чином.
Найбільш болісний факт для Путіна - Європа прокинулася і розкручує механізм готовності до військових викликів дедалі потужнішим і потужнішим.
Путін зміг протиставити кілька організованих статей у західних ЗМІ і кілька заяв західних політиків (як правило, з приставкою екс-).
Потрібно розуміти, що подібна риторика завжди матиме місце, бо сильна сторона західної цивілізації – це публічна полеміка.
Але треба розуміти, що це - окремі голоси на маргінесі, проти сформованої колективної позиції Заходу та його стратегічних планів.
——
Сили оборони продовжують свою методичну роботу з перемелювання противника.
Щодобові втрати лише мобілізованих росіян зараз – не менше сотні безповоротних.
Буде більше.
Ми всі вже достатньо дорослі на дев'ятий місяць війни, щоб не плутати реальну політику з інформаційними кампаніями.
А ні - роз'яснимо.
Так, нам буває тяжко.
Але слід пам'ятати, за що ми боремося.
Програємо, дамо слабкість, ми не просто програємо, нас не буде фізично, замість нас буде одна гігантська Буча.
«Важко, але варто».
Ідемо вперед, до перемоги.
Крок за кроком.
